Показ дописів із міткою сварга. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою сварга. Показати всі дописи
Вишивка Ручної Роботи: Співпраця для Інтернет-магазинів
Вишивка Ручної Роботи: Співпраця для Інтернет-магазинів: Інтернет-магазин вишиванок ручної роботи. Унікальні чоловічі, жіночі та дитячі вишиванки ручної роботи від майстрині з Прикарпаття. Ви можете придбати вишиванку. Тел. 097 5518489, 067 3608872 Email: office.orgflora@gmail.com
Код української вишивки
Код української вишивки
Альбомне подарункове видання для українців і про українців. У книзі вміщено зразки вишивки з усієї України. Це – спроба розкрити сенс кодового запису України, який закарбований на сорочках та рушниках, скринях і вівтарях. Запис наших ген та свідомості…
Відома львівська поетеса, член Національної спілки письменників України, засновниця авторської українознавчої школи Марія Чумарна презентувала альбом під назвою «Код української вишивки».
ІВАН ПІДКОВА
ІВАН ПІДКОВА
Все безглуздо: і велич, і слава, коли духу розпалась
держава!
Марія Чумарна
Іван Підкова (?- 16.06.1578, Львів) -
козацький отаман і господар Молдавії. За підписом під єдиним збереженим у
польському альбомі початку XVII ст. портретом Підкови, він "був таким
сильним, що не лише ламав підкови, а й таляри, а коли увіткнув таляр у
дерев'яну стіну, то його треба було вирубувати. Узявши за заднє колесо, він
зупинив повіз, запряжений шестериком коней. Дишель ламав об коліно. Узявши
зубами бочівку меду, перекинув її через голову. Узявши в руки волячий ріг,
пробив ним ворота". У 1577р. разом з отаманом Яковом Шахом Підкова на
пропозицію молдавських бояр, невдоволених правлінням поставленого турками
господаря Петра Кульгавого, пішов у Молдавію, розбив військо господаря в
кількох битвах і 29 грудня здобув Ясси. Підкову було проголошено господарем,
але згодом турецько-волоська армія змусила козаків покинути Молдавію. У
Немирові Підкову по-зрадницьки схопили слуги брацлавського воєводи
Я.Збаразького (попередньо він підтримував Підкову). На вимогу турецького
султана король Польщі Стефан Баторій наказав стратити козацького ватажка у
Львові. Його було стято на площі Ринок 16 червня 1578 р. й поховано в
Успенській церкві. Згодом козаки з почестями перевезли останки героя до Канева
й поховали в монастирі під Чернечою горою над Дніпром. Діяльність Івана Підкови
оспівана в козацьких думах, у поемі Т. Шевченка, творах румунського
письменникам. Садовяну. Пам'ятники І. Підкові споруджено у Львові (1982) і
Черкасах (1987).
КОД УКРАЇНСЬКОЇ ВИШИВКИ (частина 1)
| КОД УКРАЇНСЬКОЇ ВИШИВКИ (частина 1) |  |  |  |
| Автор: Марія ЧУМАРНА |
КОДУВАННЯ ДОЛІ
В українців є такий вислів: «народитися у сорочці», що означає бути щасливим у житті. І слово «сорочка» вживається тут у своєму первісному значенні. Це не лише частина нашого гардеробу, як вважається сьогодні. Сорочка — це певна закодована сукупність сорока божественних енергій, що творять довершену і гармонійну долю людини. Недаремно у нас 9 березня, у день відкриття брам Ірію і проголошення початку весни, святкується день Сорока святих, а на Великдень найбільшого пошанівку заслуговує писанка-берегиня «сороківка» або «сорокаклинка»: живе яйце, на якому увесь простір поділений на сорок взаємно обернених і взаємодотичних трикутників, що символізують вогненну і водні сутності Буття у їхній Божественній парності.
|
Код української вишивки
Код української вишивки
Альбомне подарункове видання для українців і про українців. У книзі вміщено зразки вишивки з усієї України. Це – спроба розкрити сенс кодового запису України, який закарбований на сорочках та рушниках, скринях і вівтарях. Запис наших ген та свідомості…
Відома львівська поетеса, член Національної спілки письменників України, засновниця авторської українознавчої школи Марія Чумарна презентувала альбом під назвою «Код української вишивки».
Як Московія привласнила історію Київської Русі
| Як Московія привласнила історію Київської Русі |
Створюючи свою українську державу, українці повинні переглянути й уточнити свою історію, базуючись на правді, достовірних фактах і історичних подіях. Перебуваючи упродовж століть під владою завойовників, українці фактично були позбавлені можливості впливу на формування національної свідомості і розвиток своєї історії, в результаті чого історія України написана переважно на догоду цим завойовникам. Особливо не виясненим є питання про претензії і домагання Московїї, а в подальшому Росії, на історичну спадщину Київської Русі.
|
про давність української історії
| про давність української історії |
Христос, Нефертіті і Україна
Сучасні археологічна та історична наука (В.Клочко, Л.Васильєв, С.Козлов) довели, що Трипільсько-арійська українська цивілізація (VI - II тис. до н.е.), є материнською по відношенню до класичних цивілізацій Індії (Арьяварта), Туреччини (Троя і Каппадокія), Сирії (Фінікія), Кіпру, Італії (Сардинія), Греції (Крит), Лівії та Єгипту.
Теукри – Скіфи – Арії - Українці
Це й не дивно. Аналіз стародавніх еллінських та римських карт показав, що після створення українського Трипілля ( VI-ІІІ тис. до н.е.) в Азії, Африці і Європі з часом з’явилося чимало географічних назв з аналогічною назвою: штат Тріполі в Індії (І тис. до н.е.), міста Тріполіси в Туреччині (І ст. н.е.), Сирії (І-ІІ ст. н.е.), Лівії (ХІІ ст. н.е.), на Мальти (ХІІІ ст. н.е.).
А ще процитуємо римського історика Помпея Трога (І ст. до н.е.): „Скіфське плем’я завжди вважалося найдавнішим, хоча між Скіфами і Єгиптянамидовго тривала суперечка про давність походження...” Безумовно, П.Трог не міг не знати праці Геродота „Терпсихора”, в якій „батько історії” прямо називає скіфів-георгіїв „нащадками древніх і славних теукрів”. Не міг не знати й те, що Теукром (за Геродотом) звали першого царя Трої(3100 р. до н.е.), нащадки якого (Єней та його онуки Рем і Ромул), за свідченням Тита Лівія (І ст. до н.е.), заснували величний Рим. Та й загалом римляни троянців так і звали – Teucri ! Але троянці-теукри заснували не тільки Рим. Іспанське місто Понтеведра, згідно легенд. теж було засноване троянським царем Теукром. А одна з мальовничих площ цього портового міста і досі називається – площа Теукро (Teucro )! Пригадаємо також і „батька географії” Страбона, котрий писав про теукрів (Τεύκροι), які, за його словами, походять з Криту (крито-мікенська цивілізація В.Б. Цих самих теукрів чимало вчених ідентифікують з тьєкер (одне з племен „народів моря”), котре, згідно даних єгипетського папірусу Вен-Амона, населяло біблійне (дорійське – В.Б.) місто Дор (нагадаємо, що дорійці прийшли до еллінської Спарти з території України)! Давньоіндійський епос „Махабхарата” неодноразово згадує верховного жерця Шукра, який теж „чомусь” спілкувався санскритом. Теукроса Вавілонця згадують перські хроніки ІІІ ст. н.е.. Книга цього жерця з астрономії за наказом царів Сасанідів була перекладена із санскриту – перською державною мовою. Про це пише Філіп Гюіз у своїй праці „Древня Персія”, котра вийшла 2002р. у Парижі. Останній, також відзначив, що в доісторичну епоху Персією правила древня династія Кеянідів, які царювали також і в Самарканді. Теж саме ім’я мав і один із єгипетських фараонів – Киян. Якщо додати, що династія Кеянідів ( у т.ч. герой іранського епосу Рустам) належала до саків/скіфів, вимальовується надзвичайно цікава картина!... Можливо, саме тому З.Рагозіна у книзі „История Мидии, второго Вавилонского царства и возникновения Персидской державы” (1903р.) однозначно вказує, що скіфи є предками українців. Це підтверджується і працями С.Наливайка, котрий дійшов аналогічних висновків після дослідження староіндійських текстів, написаних вказаною вище мовою аріїв. Своєю чергою, російський сходознавець Л.Васильєв у своїй фундаментальній „История Востока” (1998р.) довів, що „арії вийшли у ІІ тис. до н.е. з берегів Дніпра”. А це, як відомо, і досі є територією проживання українців. Отже, ми маємо всі історичні, археологічні, філологічні та релігійно-міфологічні підстави вивести логічний ланцюжок становлення і трансформації українського етносу: „теукри - скіфи - арії - українці”, а саму назву народу „українці” – віднести щонайменше до кінця ІV тис. до н.е.! Українське відлуння у Єгипті
Історична традиція стверджує, що назва Єгипту походить від грецького словаЕйгюптус, яким спочатку іменували храм Хет-ка-Птах - Палац Духа Птаха, котрий з часом дав своє ім’я єгипетській столиці (Мемфіс/Каїр), а згодом – і всій країні.
Той храм і фортецю навколо нього збудував у 3100р. до н.е. цар першої загально-єгипетської держави Менес (чи не від пеласгійсько-лелегського слова мена/міна - тобто купець, міняла?), при якому в Єгипті почалося літописання. Фараони, які змінили Менеса на єгипетському троні, за свідченням Олега Крижанівського, теж мали „чомусь” не єгипетські прізвища.
Зауважимо також, що назва головного єгипетського храму Хет-ка-Птахзвучить дуже вже по-українські: Хата-Птаха. А вихідці з української Аратти – пелазги/лелеги мали тотемом білого птаха - лелеку. За свідченням Страбона, лелеги (які разом з пеласгами та еллінами заклали основу грецького етносу), були кочівниками і „скрізь, де вони просувалися, залишали кургани”. Отже, виходячи з опису „батька географії”, лелеги - дуже схожі на скіфів! Судячи із зображень на єгипетських пірамідах (поховання дружини фараона Хеопса та його матері Хетепхерес, поховання Тутанхамона), єгипетські цариці того часу були білявками з голубими очима. Крім того, варто відмітити, що там у чималій кількості зустрічається тризуб (нині – малий державний герб України). Але й це не все! Як свідчить російський історик Е.Церен, в тогочасному Єгипті виникає архітектурний стиль, побудований на імітації в камені дерев’яних стовпових і шатрових конструкцій, характерних для ямної археологічної культури – саків! Нагадаємо, що саками в Стародавній Україні, Персії та Індії звали представників скіфського племені! В українському Криму, як відомо, і досі стоїть місто Саки, яке, безумовно, має тисячолітню історію! Зрозуміло, що після втрати предками українців влади в Єгипті, архітектурний і мистецький стиль суттєво змінюється. Зокрема, зникають мотиви імітації дерев’яного домобудування, зникають з храмових малюнків воїни арійської зовнішності з „оселедцями”, не стає там і портретів фараонок-білявок... Повертаючись до біблійних народів моря, слід відзначити, що серед них виокремлюють дорійців (оріїв), критян (теукрів), лелегів (пелазгів) та ін. На Полтавщині, між іншим, лелек і досі називають лелегами (згадуються у єгипетських та єврейських священних книгах, у т.ч. в Біблії), а на Чернігівщині і досі стоїть древнє місто Мена. У перекладі з санскриту мена – означає риба. Перші християни, які переслідувалися на початку Римською імперією, „чомусь” своїм символом теж вибрали рибу. Намалювавши рибу на своїй руці, вони показували цей символ як перепустку на катакомбні богослужіння, за участь в яких можна було запросто стати жертвою хижих звірів на арені Колізею... Як вважає І.Кузич-Березовський, друга праукраїнське хвиля проявилася в Єгипті у ІІ тис. до н.е. у вигляді двох правлячих династій XV - Великі Гіксоси та XVI - Малі Гіксоси. Це підтверджується і поверненням на зображення пірамід (гробниця фараона Херемхеба, ІІ тис. до н.е.), портретів воїнів, дуже схожих своїми „оселедцями” на трипільців-аріїв (ІІІ тис. до н.е.), дружинників переможця Хозарії - князя Святослава (ІХ ст.) та українських козаків (ХІV ст.). Загалом етнонім гіксоси єгиптологи перекладають як володарі чужоземних країн. То ж з яких таких чужоземних країн прибули ці володарі до Єгипту? Найкраще про це скажуть імена Киян (з м.Київ?), Шишак (з полтавського м.Шишаки?), Любарн, Гузій, Мина (з чернігівського м.Мена?), Вусирод, Гор (з черкаського м.Городище чи хмельницького м.Городок?), Пітана, Телепін, Тудалій, Укрмир. З якого регіону України походили роди цих фараонів Єгипту, не так вже й важливо, але те, що їхні імена маютьукраїнське коріння, це - факт! В.Янович вважає, що гіксоси були саками (гіг саки – великі саки), а С.Березанська ідентифікує саків з представниками так званої ямної археологічної культури, які домінували в Україні у ІІІ-ІІ тис. до н.е. На рубежі 18 і 17 ст. до н.е. вони захопили Нижній Єгипет, де створили потужну племінну державу і збудували свою столицю - фортецю Аваріс, яку поєднали 625-кілометровим захисним муром з фортецею Геліополь. Але через 260 років гіксоси втратили контроль над Єгиптом... Загадкові і древні копти: Їсус Христос був верховним жерцем Єгипту при фараоні Менесі? Відомий єгиптолог Ж.-Ф. Шампольон (1820р.) свого часу із здивуванням помітив, що мова корінного єгипетського етносу - коптів (утворився шляхом змішування африканських племен ікушанів, шумерів та інших праукраїнських племен у VІ-ІІІ тис. до н.е.) дужеспоріднена із староскіфською-сколотською мовою. Лише оволодівшимовою коптів, він зміг розшифрувати зміст древніх єгипетських папірусів! Дослідник з Одещини Петро Гарачук (м.Анан’їв) помітив, що лише в коптській, староукраїнській та еллінській мовах є такі літери і звуки, як Ж, Є, Ї та Щ. До того ж, коптська і українська мова мають однакову кількість літер в їхніх абетках – по 32 і т.ін. Зрозуміло, такі „співпадіння” є серйозними підставами для висновків, що ці писемності і мови народжені одним і тим же народом!, який написав книгу „Копти” (Софія, 2006р.), копти це чисто і просто єгиптяни”. Він, зокрема, відмічає, що їхнім головним храмом є храмХет-ка-Птах (Het - ka -Ptah ) у Мемфісі. – Той самий храм, який був збудований фараоном Менесом на межі ІІІ тис. до н.е. і який дав назву Єгипту! Нагадаємо, що копти відрізняються від арабів, що захопили Єгипет у середні віки нашої ери. Вони мають світлішу шкіру і, як свідчить Енциклопедичний словник Ф.Блокгауза і І.Ефрона, відзначаються особливими бюрократичними талантами і „заповнюють собою всі єгипетські канцелярії”, успішно займаються землеробством, ремеслами і торгівлею. Вже багато століть копти (як свого часу євреї та українці) не мають своєї державності, хоча їх нараховують 7 млн. в Єгипті і понад 1 млн. людей по всьому світові. За довгі роки бездержавності ці корінні єгиптяни практично втратили свою мову і в побуті говорять арабською, а мова предків – залишилася лише в богослужіннях. Вони мають свого папу, а своїх священиків, за свідченням І.Кузич-Березовського, готують в українських семінаріях в Канаді. Якщо ж подивитися на коптський символ життя, викарбуваний у VI ст. на стіні одного з коптських храмів (мал. 1), то він дивовижно схожий, як свідчить В.Мойсеєнко, на берегинь українців „Чомусь” на своїх іконах копти дуже полюбляють розміщувати найбільш шанованих персонажів своєї історії – Мена с а і Христоса . Задамо собі запитання: і чому це Мене(а)с і Христос зображені на одній і тій же коптській іконі? – Погодьтеся, це не дуже логічно, розміщувати на одній іконі людей (богів?), що жили з інтервалом у 3 тисячі років! Зазвичай, на іконах відображаються люди (боги) з однієї епохи. Якщо це так, тоді Їсус Христос (саме – через коптсько-українське „Ї”) жив щонайменше на 3 тисячі років раніше і міг бути верховним жерцем храму Бога Птаха при царі Менесі?!. Хоча, не виключено, що згадана ікона символізувала певну ідеологічно-релігійну чи етнічно-міфологічну правонаступність від Менеса – до Їсуса Христа. Але, у будь-якому випадку, цілком зрозуміло, що зв’язок Менес-Христос має, безумовно, коптську природу! І ще одне. „Чомусь” коптський ієроглиф анх ( символ життя ) зливается з іменем Христа ). Якщо вже цей символ /ім’я потрапив до абетки, ясно, що він має багато тисячолітню історію!.. Красномовний факт: найпопулярнішим чоловічим ім’ям у сучасних коптів є ім’я - Менас! І це ім’я дивовижно співпадає з ім’ям Менаса - першого царя об’єднаного Єгипту! Повертаючись до церковних справ, відзначимо, що у коптів великою повагою „чомусь” користуються зображення кінних святих. Але, якщо згадати, що гіксосам/скіфам вдалося підкорити у ІІ тис. до н.е. Єгипет - завдяки кінним військам, колісницям та мідній зброї (яких не знали африканські аборигени), то розшифровка цієї таємниці лежить на поверхні:скіфи, вони і в Африці – скіфи! До речі, дослідники коптської культурно-релігійної спадщини помітили, що на їхніх іконах, які містять зображення кінних „християнських святих”, намальовані шпори. – Але ж візантійська кіннота не використовувала шпор. Це – скіфський винахід! Така ось цікавинка: на „християнських” іконах коптівзображені „язичницькі” святі „скіфської національності” – чи не дивина?!. Ця маленька дрібничка може бути розгадкою великої таємниці, чому це візантійські імператори так жорстоко (аж до фізичного знищення і взаємних анафем) переслідували коптський народ, який, судячи з усього, дав світові Їсуса Христа! Можливо тому, що в таємних келіях „візантійського відділу пропаганди і агітації” вже готувалася спецоперація „Біблія” (приблизно V ст. н.е.), в котрій потрібно було змінити національність Божого сина, якого до того ж зробили молодшим на 3 тисячі років?.. Якщо це так, тоді так звана „наша ера” має розпочатися на межі III тис. до. н.е. і повинна бути прив’язана до осіб фараона Менеса та верховного жерця храму лелегів Христоса, котрі належали до обраного Богом народу, що й досі зветься коптами! Але ж копти, „ну дуже схожі” (по Страбону) на скіфів, котрі, за словами римлянина Помпея Трога: „...завжди вважалися найдавнішими, хоча міжСкіфами і Єгиптянами довго тривала суперечка про давність походження...” [27, с.91]. Отже, як писав поет: „Так, скіфи ми!...”
Нефертіті, з роду жерців м. Коптоса
Чи знаєте ви, що єгипетських принцес у стародавні часи за кордон заміж не віддавали. Мотивація - прозаїчна: за традицією - чоловік старшої дочки попереднього фараона ставав новим фараоном. Фараон Аменхотеп І V /Ехнатон (1364-1347 рр. до н.э.) цю традицію зруйнував. Він одружився на красуні Нефертіті, котра не була дочкою Аменхотепа ІІІ. Але для нас в даній ситуації важливим є інше. Як свідчать єгипетські хроніки, цариця Нефертіті, чий неперевершений образ - поряд із образами пірамід та посмішкою фараона Тутанхамона (свого зятя) - став символом Древнього Єгипту, народилася в древньому (вже на ті часи) місті Коптосі!
Аменхотеп ІV порушив династійну традицію престолонаслідування. Він змінив ставку з чорножрецької релігії Бога Амона на солярний культ Бога Атона(Сонячного диска), а себе проголосив Божим сином - АнхАтоном (AnkhAton). Зверніть увагу на першу частину імені цього фараона – це ж коптський ієроглиф анх (символ життя>), який „чомусь” зливається з іменем Христа!–Ще одна революційна загадка історії, достойна імені цього царя-реформатора!.. Все було добре, але у Нефертіті народжувалися лише дочки – цілих 6! Можливо це, а, можливо, інтриги жерців Бога Амона, але згодом її місце займає цариця-дублерка з того ж таки царського дому фараона Ехнатона. Її ім’я нам теж здається глибоко символічним – Кія! На початку її політична кар’єра виглядає не менш вражаючою, ніж у Нефертіті. Вона народжуєТутанхамона і стає другим або молодшим фараоном! Але фінал - такий самий. Хто-хто, а жреці-чорнокнижники чудово зналися на інтригах. Так само, як і на отруті, якою, подейкують, зрештою, нагодували іАнхАтона... Експеримент з однобожієм довелося відкласти на півтора тисячоліття... Наостанку хочемо звернути увагу наших читачів, що в Єгипті існує одне місто Каїр (колишній Мемфіс), де розташовано навідоміший коптський храм Хет-ка-Птах. - В Україні було і є нині щонайменше п’ять населених пунктів, котрі називаються Каїри (Миколаївська, Одеська і Херсонська області). В Єгипті є одне місто з назвою Коптос. В Україні є Коптіве (Донеччина),Коптівидівка (Житомирщина), Коптівичівське (Київщина), Коптів (Полтавщина), Коптівка (Харківщина), Копти (Чернігівщина). Хтось, можливо, скаже: „Випадковість”!.. – Але, враховуючи лінгвістичну, релігійно-міфологічну та етнічну спорідненість предків коптів і українців, ви в це повірите ?!.
15 березня 2009 Автор: Валерій Бебик
Джерело: сайт ldpu.org.ua
|
Князь Святослав Хоробрий і християнство
Князь Святослав Хоробрий і християнство
«Віра християнська - юродство єсть» - так передав літописець слова Великого князя Святослава Хороброго, які відображають його ставлення до чужовір’я. Він передбачив, яку шкоду воно принесе на наші слов’янські землі, відібравши в народів природню етнічну релігію, позбавивши їх волі й духовного єднання з Рідними Богами на довге тисячоліття. Та ось наше тисячоліття християнської темряви минуло, і народи знову повертаються до своєї праджерельної істини - до етнічних, національних пріоритетів. Але прокинулися ще далеко не всі, дехто волів би проспати й «царство небесне», аби не примушувати себе мислити.
Та, яким би солодким не видавався сон раба, однак настає пробудження - і раб повертається лише до рабських обов’язків. Убийте в собі раба християнського мислення! Дещо про ювілеї: Не встигли відлунати церковні дзвони 1988 року, сповіщаючи народ про святкування 1000-ліття хрещення Руси, як слідом готуються помпезні святкування 2000-ліття різдва Ісуса Христоса. Хочеться перефразувати відому приказку «Чим би народ не тішився, аби не бунтував».
|
ДО ШУМЕРУ Й ПІСЛЯ
ДО ШУМЕРУ Й ПІСЛЯ
Великі території України були за¬селені людьми ще в кам'яному віці, задовго до виникнення великих цивілізацій стародавності — шумеро-аккадської, єгипетської й греко-римської. Цьому сприяли рівнин¬ність країни, достаток водних шляхів, родючість ґрунту й м'який клімат. Пізніше Через Подніпров'я й Північне Причорномор'я пролягли важливі торговельні шляхи, тут зус¬трічалися й обмінювалися досвідом і знаннями різні народи й культури, розвивалися ремесло й землеробство. І як наслідок — виникали міста.
У той же час зі сходу, з Азії хвиля за хвилею з'являлися кочівники-за-войовники, від яких рівнинні землі країни не були нічим захищені. То¬му осілі хлібороби й скотарі селили¬ся разом, і поступово їхні селища ставали усе більшими й багатолюднішими.
У той же час зі сходу, з Азії хвиля за хвилею з'являлися кочівники-за-войовники, від яких рівнинні землі країни не були нічим захищені. То¬му осілі хлібороби й скотарі селили¬ся разом, і поступово їхні селища ставали усе більшими й багатолюднішими.
Влада правителів і вождів у цей період не поширювалася далі місь¬ких стін. Коли ж вони розширили території своїх володінь, міста втра¬тили оборонне значення й перетво¬рилися на центри культури, торгівлі й ремесла.
Перші міста на території Украї¬ни — величезні поселення Трипіль¬ської культури — почали з'являтися ще наприкінці шостого тисячоліття до нашої ери, тобто за тисячу років до виникнення культури Шумеру. Отже, і найважливіший етап у роз¬витку людства — епоха цивіліза¬ції — почався тут набагато раніше. Інша справа, що її розвиток не раз переривався, а всі досягнення гину¬ли в полум'ї воєн і катастроф. Після загадково зниклих трипільців на землі Подніпров'я й у степи При¬чорномор'я приходили десятки на¬родів — одні як поселенці, інші як завойовники. Скіфи, сармати, алани, готи, хазари, печеніги, половці, татари, слов’яни - усіх не перерахувати. Але кожний із цих прибульців залишив свій слід у становленні цивілізації на нашій землі, у її духовній і матеріальній культурі.
Підписатися на:
Дописи (Atom)